Cучасна людина, як правило, не знає самої себе: ні власних можливостей, ні своїх обмежень. Вона нашпигована найрізноманітнішими науковими та практичними знаннями, що часто їй не можуть знадобитись у житті, а тому є зовсім непотрібними. Вона вічно кудись поспішає і їй завжди бракує часу. Загублена у технологічних джунглях сучасних побутових зручностей, вона зовсім забула, що вийшла з первозданної живої природи, та загубила багато з того, що було накопичено протягом життя минулих віків. Вона розівчилась самостійно оцінювати та осмислювати світ, що її оточує, і тому доволі часто потрапляє в житті у критичні, а то й у безвихідні становища. Вона натикається на них, ніби на стіну, що виникла несподівано та нізвідки. І хоча ці ситуації, й здаються їй дрібними, простими та побутовими, але на них їй важко чомусь знайти відповідь, так само як і не може на них відповісти й найсучасніша матеріалістична наука:

Чому між людьми виникають симпатії та антипатії, любов та ненависть?

Чому розриваються кровні зв’язки і дружать до смерті чужі люди?

Чому не знаходять розуміння і розпадаються сім’ї у хороших і порядних людей?

Чому порядний начальних та порядні підлеглі не можуть знайти порозуміння?

Чому порозуміння важко знайти в одних сім’ях, а в інших живуть дружно?

Чому одні  революції є кривавими, а інші проходять мирно?

Питань багато, і задає їх саме життя. Все що має народження, розвиток і  смерть: люди, міста, країни і континенти – все підкоряється чітким законам Космосу – законам вічного життя. У якому змінюється все, і в той самий час – не змінюється нічого. Випадковостей не буває, ніщо не відбуває з нічого.

Кожна дія у Всесвіті має свою причину і свій наслідок; своє минуле  та своє майбутнє. Минуле змінити неможливо, зате будь-яка дія створює основу для майбутнього. Навіть якщо у минулому людина помилилась у своєму виборі, то для того, щоб створити прекрасне майбутнє їй обов’язково потрібно виправити цю помилку. До її виправлення людину може привести лише її власний вибір, так само, як і власний вибір може завести в дебрі.

Саме власний вибір приводить людину до потреби пізнати себе для того, щоб змінити щось у власному житті на краще. Способів пізнання світу є дуже багато. Одним з них є Астрологія.

За Папюсом, «Астрологія – це древня наука, що займається фізичним, фізіологічним та психологічним вивченням небесних тіл, що розглядаються як розумні істоти, - взаємним їх впливом одна на одну та значенням, як сил Природи, відносно до еволюції Землі, долі народів та окремих осіб».

Астрологія – це Наука древньої історії та культури, якою володіли видатні наукові діячі давнини, Посвячені та жреці Вавилону та Ассирії,  Древньої Греції та Єгипту, Індії та Китаю: Піфагор, Платон, Плутарх, Порфирій, Прокл, Цицерон, Сенека, Еліан, Симпліцій, Аристотель, Плиній, Тит Лівій, Гіпарх, Геродот, Клавдій Птоломей, Гіппократ, Авіценна та багато інших.  

Саме астрологія була присутньою при народженні всіх великих цивілізацій, як далеко б у часі вони не знаходились одна від другої. Вивчення зоряного неба в древності велось майже виключно жрецями, знання яких вважались таємними і передавались з покоління в покоління у дуже вузькому колі. Без цих знань люди просто не могли торгувати, займатись землеробством і навіть просто спілкуватись між собою.

В Євангелії від Матвія говориться про трьох волхвів, які передбачили народження Спасителя по зірці. Вони знайшли немовля Ісуса і принесли йому дари: золото, ладан і смирну. Жодних сумнівів, що саме ці астрологи, знаючи долю Ісуса та про загрозу його життю попередили Йосипа про небезпеку. Уві сні Йосип побачив Ангела, який підтвердив це і попередив, що врятуватись можна у Єгипті. Після виконання своєї місії волхви повернулись додому, а не до царя Ірода, який чекав на вісті від них. Після чого він розсердився і наказав знищити всіх немовлят-хлопчиків у Вифлиємі. Колись волхвами називали людей мудрих, що мали глибокі пізнання, особливо володіли знаннями про таємні, невидимі сили природи.

Святе Письмо не змогло заперечити факту причетності астрологів (адже по зірках робити передбачення можуть лише астрологи) до такого важливого факту, хоча воно й осуджує гадання, але ж не пророків. Тобто, справа не в тому, що здійснюється передбачення, а в тому, через які сили це здійснюється, мова йде про ступінь духовної зрілості самого астролога, про його вміння надати інформацію про позитивні та негативні межі можливого вибору у конкретній ситуації, а самі дії у цих ситуаціях залежать виключно від персонального вибору людини.

Наукова астрологія, так само як метеорологія  має справу з об’єктивною інформацією – положенням планет на небі в момент народження людини.    Напрямки наукової астрології включають використання загальноприйнятих у науці методів для вивчення та встановлення закономірностей, що дозволяють виявляти потенційні можливості майбутніх обставин, прогнозувати імовірність настання тих чи інших подій, а також описувати теперішні та минулі умови. Якщо ж астролог цілком опирається на інтуїцію, прозріння чи передчуття, що відбувається при недостачі конкретних знань, то його висновки цілком залежать від його психофізичного стану, який можна описати його власним гороскопом, а успішний прогноз є чудом та виключенням з правил. Завдання наукової астрології і полягає у тому, щоб прогноз став повсякденням, а не випадковою вдачею ясновидця.   

Астрологія безпосередньо пов’язана з життям людини та суспільства. Основний принцип астрології тримається на фундаментальному методі аналогії: «Якщо будь-яка частина аналогічна іншій, то всі частини, з яких складається цей предмет, аналогічні відповідним частинам іншого предмету».  Будь-яка частина тіла людини також містить в собі інформацію про інші органи, кожна клітина на атомному рівні містить інформацію про весь організм.

Базуючись на цьому методі, ще в древності мудреці встановили аналогічність Людини та Всесвіту. Вони назвали людину «мікрокосмом», а Всесвіт  «макрокосмом». Тобто, для того, щоб взнати рух життя у Всесвіті достатньо вивчити принципи життєдіяльності людини. І навпаки, для того, щоб взнати долю людини, потрібно вивчити космічні принципи взаємодії планет, зірок та сузір’я у Всесвіті.    

Наша Сонячна система – це також живий організм, у якій Земля, на якій ми живемо, є лише одною з її планет. Древні астрологи працювали лише з сімома планетами: Сонце, Меркурій, Венера, Місяць, Марс, Юпітер, Сатурн.  Потім були відкриті ще три: Уран, Нептун, Плутон, та  ядро комети Хірон. Теоретично було доведено існування ще одної планети Прозерпіни, практично ж, 14-го  листопада 2003-го американськими астрономами було відкрито ще одну десяту планету нашої Сонячної системи – Седну, яку астрологи почали вважати новим управителем  знаку зодіаку Тільця.

* * *

Астрологічна карта людини, її інакше ще називають натальна карта, радикс, складається на момент народження з урахуванням місця, де народилась людина. Астрологічна інтерпретація натальної карти особи – це не характеристика людини, чи її долі, а опис потенційних можливостей, закладених Космосом у момент першого вдоху новонародженої людини, які вона може розвинути у подальшому житті. Насправді ці потенційні можливості людина розвиває на власний розсуд та не всі. Як саме людина розвиває ці можливості залежить лише від її персонального вибору. Астрологічна натальна карта може показати лише на обставини, що можуть відбуватись у певних межах, яких може бути здійснений власний вибір.  Крім того, астрологічна карта несе ще й інформацію про минуле життя.

Від Бога людина наділена безсмертним Духом, що сам містить божественні властивості у зачатку. Для того, щоб вони пробудились, щоб сама людина могла їх розвинути, їй дається земне життя, де вона має накопичити досвід, отримуючи його з різних земних переживань: як сумних, так і радісних. В процесі свого земного життя людина має досягти самопізнання, а разом з ним, усвідомити своє божественне походження. Але для того, щоб вичерпати весь досвід, людині потрібно не одне, а багато життів. Згідно з будь-якою космогонічною концепцією, людина живе багато раз, втілюючись у різні епохи; при найрізноманітніших умовах до тих пір, доки земний досвід не зробить її мудрішою та досконалішою. Кожне земне життя – це не відірване закінчене існування, а плід минулих та насіння майбутніх життів, з яких складається неперервне буття кожної людської душі. Те, чим є людина у цьому житті – є наслідком її діяльності у минулих втіленнях. У  той же самий час досвід цього земного існування готує основу для майбутнього втілення. Кожна дія у Всесвіті – є результатом конкретної причини, і у той же час, причина ця – є результатом  попередньої дії. І так виходить неперервний ланцюг причин та наслідків. Цей закон називається одним словом – карма.

Таємниця реінкарнації протгом багатьох століть була загадковим питанням для зацікавлених. З незапам’ятних часів людину приваблювала думка, що життя є однією неперервною ниткою, а народження та смерть – тільки фази, що переміщують з однієї стадії існування в іншу. Все життя – це зміни, і всі зміни є життям, а вічне життя це те, про що багато говорили древні майстри, і в цій сфері вічного життя все змінюється і в той же час не змінюється нічого. Що є реальністю існування людини? Її фізичне життя, її дії, принципи які вона відстоює, чи все ж є щось більш невловиме що створює та відтворює життя? Думка – це і є реальне „Я ”; не те „Я ”, як реально бачать людину родичі, друзі чи сусіди. Реальне „Я” – це не фізичне тіло, оскільки воно може ніколи не визнати, що його вплив закінчується на межі шкіри.

Не було часу коли це „Я” не існувало і ніколи не настане час коли воно перестане існувати. Але частини будь-якої „сутності”  будуть змінюватись, так як протягом всього вічного життя вона поступово трансформується коли  душа  подорожує догори до досконалості. Душа постійно розширює свою свідомість через сферу досвіду доки, в кінцевому результаті, для неї більше не буде необхідності інкарнувати у фізичне тіло. Перед народженням душа сама вибирає душі, які стануть її батьками. Вона визначає релігію, згідно з якою людина  буде жити. Вона вибирає сусідство, у якому народиться та буде виховуватись, і в кінцевому результаті програмує весь життєвий досвід через який людина повинна пройти, включаючи кожен глухий кут у якому вона буде зупинятись доки не знайде шлях до істини.

Людина завжди шукає свій шлях додому, і вона  визначає свій стан щастя по впевненості, що стоїть на цьому шляху. Куди б людина не йшла, вона йде додому, і її кармічні уроки є картою її доріг, сповненою знаків зупинок, об`їздів та перепон, які вона має подолати, щоб привести свою душу до стану досконалості, де вона знову зможе стати єдиною з Чистим Духом.

Хоча ми всі живемо за одним кармічним законом, все ж кожен з нас стоїть на різних сходинках до досконалості. Кожна сходинка представляє різну фазу росту, найбільш важливою є та, якою ми намагаємось оволодіти. Але наш підйом на ту висоту, де ми стоїмо зараз, завжди буде відбуватись з урахуванням всіх сходинок, якими ми вже оволоділи. Кожна з сходинок позаду нас є минулою інкарнацію, та у кожному житті ми переконуємось у тому, що всі частини сходів під нами міцні та стійкі. Значно ризикованіше прямувати по хитким східцям, ніж боротись на більш низьких сходинках, доки ми не зробимо їх безпечними та надійними.

Придбання нового досвіду завжди пов’язане з зусиллям, що завжди веде до розвитку. Слідування тому шляху, що ми вже вивчили та знаємо – є слідування по шляху найменшого опору, тому, що дається людині найлегше, її наслідувані при народженні здібності та інстинкти. Вони, можуть стати міцною опорою для вдалого розвитку нових якостей. Однак, егоїстична воля людини прагне направити его по шляху найменшого опору, що породжує лінощі та звичку пливти за течією. Основна ціль життя губиться, та чудові можливості нових досягнень, пов’язані з конструктивним використанням минулого досвіду, залишаються нереалізованими. Людина, яка осознано не прагне розвинути  нові якості і надто довго йде по шляху найменшого опору, отримує від долі удар, який повертає її на шлях еволюції. Але якщо людина свідомо слідує своєму призначенню, вона зустрічає допомогу та підтримку долі. 

Не так легко відразу визначити, який саме досвід здобуто у минулому. Адже з минулого людина могла принести у цей світ не тільки здібності та таланти, але й недоліки, які вкоренились досить глибоко і навіть увійшли в звичку. До того ж те, що для однієї людини може бути кроком вперед, іншу може значно відкинути назад. Тому об’єктивних критеріїв тут не існує, і у кожному окремому випадку одинакові чи схожі за формою прояви можуть оцінюватись по-різному.

Аналізуючи ту чи іншу дію важливо прагнути виявити мотив, який стоїть за нею і пам’ятати, що шлях найменшого опору завжди пов’язаний з минулим досвідом. Людина охоче займається тим, що у неї добре вдається і при цьому не потребує особливих зусиль. Вона навіть може досягти певних результатів, але насправді її досягнення – це лише автоматичний повтор пройденого, який не тільки не веде до розвитку нових здібностей, але й може викликати надмірну кристалізацію підсвідомих установок.

Людина часто потрапляє в полон до свого минулого, навіть не підозрюючи, що видимий успіх для її душі означає падіння. Звичайно ж, так стається далеко не завжди, адже накопичений досвід можна свідомо використовувати для розвитку нових якостей. А свідоме відношення до свого життєвого шляху допомагає уникнути не запланованих долею неприємностей, на які людина часто наражає себе через те, що обирає шлях найменшого опору.

А все через те, що людина «спить». Така ідея не є новою, про неї говорили ще древні майстри і філософи. І коли людина врешті зрозуміє, що вона «спить», то тоді наступить перелом в її мисленні і вона «проснеться». Після чого зможе зрозуміти про себе дуже багато, а навколишній світ стане зрозумілим і ніби знову відкритим.

Людина – це енерго-інформаційна істота, біокомп’ютер, досить своєрідний та дещо ексцентричний. Вона є досконалою машиною, що вміє мислити, і  при певних умовах та обставинах, при вірному відношенні до себе може розвити у собі конкретні  вміння, за допомогою яких їй краще вдасться зрозуміти те, що вона є машиною. А зрозумівши та прийнявши це, людина має можливість знайти шляхи перестати бути машиною.

Закони карми дуже прості та одночасно дуже глибокі. Думки, слова та дії  як створюють, так і вирішують карму. Можливо, одна з найбільш вагомих причин більшості кармічних умов пов’язана з позиціями та думками, якими володіє людина. Тому, найпростіший засіб розв’язати карму – це навчитись послабляти свою владу над фіксованими думками та позиціями, що можуть бути чи не бути вірними.

Закономірним є те, коли ми усвідомлюємо, що у нашому житті треба вміти навчитись і розівчитись. Кожен раз, коли ми навчаємось чомусь новому, то ми або підкріплюємо це, або звільняємось від чогось старого. При виникненні важливого усвідомлення ми часто розуміємо, що позиції та висновки, яких ми дотримувались багато часу, вже більше не є вірними для нас. Основна сутність людини знає істину, але в результаті взаємодії з оточенням та договорів, складених з іншими людьми, для того, щоб вижити, істина часто губиться. Місце змісту життя та цілі займає доцільність. Таким чином, переоцінка всього, чим людина є і не є, - це перший крок до розуміння напрямку карми.

Наше усвідомлююче "Я”– є лише "одною з прикладних програм мозку”. Ця робота забирає більшу частину його ресурсів. Свідомість має вищу управлінську функцію. Її основна задача – стратегічне планування поведінки. Для цього вона має специфічний стиль мислення, що спеціалізується на прийнятті рішень та виконанні дій, не обмежених у часі і таких, що не вимагають високої точності. Вона звикла враховувати багато факторів та орієнтуватись на майбутнє, але такий стереотип дій допустимий не завжди. Імовірне мислення свідомості завжди припускає можливість помилки у простій звичайній ситуації. Але природа не може допустити таке марнотратство – можливість помилки у типовій ситуації, якщо існує пряма загроза життю та цілісності організму. Для таких випадків передбачений механізм переключення, який передає всю повноту влади та волю підсвідомості, яка не має сумнівів та зазвичай діє більш точно та швидко. При цьому свідомість просто заторможується.

Становлення свідомості – процес поступовий. Вона з дитинства впитує у себе все нові та нові знання, збагачуючи свій досвід. Знання приходять в основному з зовнішнього світу, так як більша частина  уваги направлена зовні.

Знання про внутрішні можливості, якими вже володіє тіло та психіка, вона отримує непрямим шляхом, орієнтуючись на ті приклади, які дає оточення. Об’єм таких уявлень може бути обмеженим.

Свідомість обдумує та планує лише загальні риси дій, а конкретне їх виконання доручено підсвідомості. Адже людина не думає, якому нерву послати імпульс, щоб порухати мізинцем будь-якої руки.

Свідомість – продукт соціуму, підсвідомість – результат тривалої еволюції. Досвід підсвідомості накопичувався впродовж періоду еволюції людини, що тривала мільйони років. А досвід, накопичений свідомістю, не перевищує тривалості людського життя. Розрив насправді величезний, між ними лежить нездоланна прірва. Ситуація ускладнюється тим, що дорослішаючи, людина накопичує в собі конфліктність, а разом з тим відбувається все більше обмеження у спілкуванні між цими складниками психіки. По-суті, в кожній людині живе дві істоти з доволі різними інтересами стосовно пізнання світу. Вони єдині тільки у прагненні вижити та залишити потомство. На свідомому плані ці прагнення багато в чому є результатом стимулюючого впливу з боку підсвідомих інстинктів.

Однією з проблем, з якими стикаються люди в спробах змінити своє життя, є те, що вони намагаються свідомо змінити підсвідомість. Звичайно, це неможливо. Підсвідомість може бути змінена тільки власними засобами. Свідомий розум може приймати тисячі відкритих заяв, рішень і робити витончені спроби змінити існування людини, але тільки тоді, коли свідомий розум встановить контакт з підсвідомим, зміни будуть реально можливі. Тут важливо усвідомити, що для деяких, і навіть більшості людей, процес входження в контакт з підсвідомістю буває доволі лякливим.

Яким би шляхом не розглядав свідомий розум себе та своє місце у світі, підсвідомий розум схильний перебільшувати цей погляд. Що вбачається хорошим свідомості, може видатись справжньою нірваною підсвідомості. Що здається неприємним свідомості, часто підсвідомості здається диким жахом. Це пов’язано з тим, що свідомий розум управляється супер-его, яке встановлює межі для того, що він готовий випробувати. Підсвідомості потрібні роки тренувань, перед тим, як вона зможе прийняти такі обмеження.

Свідомий розум любить висувати різні гіпотези та будувати найрізноманітніші здогади. Підсвідомість не приймає таких хибних методів мислення. Тому, людина має навчити свідомість не будувати  такі здогади чи гіпотези і намагатись не робити поспіхом висновків з того, що показує підсвідомість. Підсвідомість часто проявляється, якщо вона впевнена у свідомому прийнятті. Якщо свідомий розум приймає підсвідомість, починається велика трансформація. Може бути свідомо ініційований процес перепрограмування. Доки підсвідомість відчуває себе у безпеці, вона буде співпрацювати. Важливо усвідомлювати, що процес трансформації підсвідомості є надто повільний. Він часто займає багато років, тому людині не варто розраховувати на  швидкі результати. Однак, нагорода значно перевершує зусилля.

Коли людина починає інтегрувати внутрішні сфери радості та щастя з зовнішнім світом, вона все більше починає розуміти важливість вміння розібратись у всьому. Чим краще це їй вдається, тим більше щастя вона буде мати в особистому житті. Після довгої практики людина повільно починає досягати розуміння. Спочатку воно приходить лише в деякі моменти, але потім моменти стають все більш тривалими, поки після багаторічних зусиль не зіллються один з другим. Коли це відбувається, досягається новий рівень свідомості. Проблеми початкової карми починають щезати в минулому, якого в реальності більше не існує. Спочатку людина відчуває себе самотньою, оскільки кармічні проблеми завжди були супутниками її розуму. На цьому новому рівні розум починає очищатись від того, що вона несла впродовж років і, можливо, життів. Найбільша проблема, з якою людина зіштовхується в цей момент, - це зрозуміти, що ж робити з собою. Вона більше не може бути мотивована страхом, виною, почуттям невідповідності, позиціями та думками інших та підсвідомими голосами своєї пам’яті. Багато хто у цей момент здається зовсім розгубленим. Вони відчувають великий внутрішній спокій, так як постійні гонитви в розумі починають затихати. Однак, як завжди відбувається у випадку росту, існує сильне бажання повернутись назад та сховатись у затінку того, що було достатньо некомфортним але спонукало до пошуку нових рівнів, і все ж добре знайомим. Але треба розуміти, що тільки завдяки досвіду можна осягнути знання.

В Євангелії постійно говориться, що людина має думати по-новому, щоб змінити буття і підняти його на новий духовний рівень. Лише навчившись мислити по-новому, людина зможе на основі власного досвіду минулих життів просунутись у цьому житті, бо вона створена саме для цього – саме такою є Вічна Ідея. Це шлях розвитку, шлях еволюції.

Але жодного одночасного механічного розвитку для всіх не існує, як не існує свідомого масового розвитку. З найдавніших часів і до наших днів протягом багатьох століть історія свідчить виключно про можливості свідомого індивідуального розвитку.

Прогрес і цивілізація у найвищому значенні цих слів, можуть з’явитись та  з’являються, як свідчить наша історія виключно як результат свідомих зусиль окремих  особистостей.

            В астрології в цілому визнано, що місячні Вузли (Раху та Кету) представляють важливий ключ до розуміння життя, як частини неперервного буття. Не відкрию Америки, коли повідомлю те, що багато астрологів вважає, що Вузли є більш важливими, ніж  карта, що залишилась. На одному рівні ці вузли вказують шлях, до якого прагне душа у цьому житті, тоді як інший гороскоп, особливо аспекти вузлів до планет, дають додаткову інформацію про те, як людина збирається здійснити цю подорож. Саме завдяки вузлам західна астрологія зараз може здійснити своє вторгнення у зв'язок цієї науки в індуську концепцію реінкарнації.

          Вузли вказують на причинно-наслідувальні взаємозв’язки за якими людина проводить своє життя. Вузли вказують їй місце на шляху до небес, у тому смислі, що визначають уроки, за які людина візьметься у цьому житті. Тому її випробування та нещастя набувають конкретного змісту, коли розглядаються як поступові етапи в історії росту її душі. Така людина перестає бути відділена від світу і залишається важливою частиною еволюції. Все, що вона думає та робить, врешті стає вкладом в її удосконалення.

Людина завжди шукає відповіді на свої «Чому?», і вона завжди повертається до історії за відповіддю, вважаючи, що наслідок завжди слідує за причиною. Положення Вузлів пов’язує людину з її минулим та вказує шлях до майбутнього. І тільки після того, як людина зможе знайти коріння власного минулого, вона знаходить неперервну нитку життя та більш впевнено крокує у майбутнє.

Вузли, фактично є точками магнетизму Душі: один (РАХУ Ω ) тягне до майбутнього, а інший (КЕТУ Ʊ) виходить з минулого. Процес, який ми називаємо життям, полягає у суміщенні цих обох тенденцій у медіану щастя для людини для того, щоб її теперішня інкарнація стала символом її переходу від минулого (Ʊ) до майбутнього (Ω). Кету – південний місячний вузол, що заходить – символізує не одну минулу інкарнацію, а швидше комбінацію подій, ідей, позицій та думок з кожної інкарнації, накопичені невирішені ефекти яких створили теперішнє життя.  Для декого Кету може бути обмежуючим. Інші, що мають певні минулі напрацювання, можуть опиратись на нього у теперішньому житті для користування плодами минулих досягнень.  Раху (Ω), північний місячний вузол, що сходить – символ майбутнього, доки ще невідомого і невипробуваного досвіду, новий цикл, до якого прагне людина. Він символізує найвищу сферу вираження, яка може бути досягнута у цьому житті.

Життя не закінчується ніколи. Людський дух, рухаючись у круговерті інкарнацій, безсмертний. Розуміння цієї єдності шляху допоможе кожній людині розгледіти світло вічності, усвідомити власну місію. Ціль істоти створеної природою – створювати духовну силу, більш високу, ніж ту, яку вона отримала.

29.01.2006                                                                                           Астропсихолог Дельфа

м. Львів